Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті ASCII (значення).
95 друкованих символів ASCII з кодами від 32 до 126 (десяткові).
ASCII (МФА: [ˈæski], акронім від назви Американський стандартний код для інформаційного обміну, англ.American Standard Code for Information Interchange) в обчислювальній техніці — система кодів, у якій числа від 0 до 127 включно поставлені у відповідність літерам, цифрам і символам пунктуації. Наприклад, 45 відповідає знаку переносу, а 65 — літері «А» великій. Перші 32 коди використовуються для керівних функцій, на зразок введення і стирання попереднього символу. Строго кажучи, ASCII — це семи-бітний код, а восьмий біт часто використовується для забезпечення відповідності чи додаткових символів. Система широко використовується для зберігання тексту і передачі інформації між комп'ютерами.
З цього переліку, IANA рекомендує використання «US-ASCII» для позначення ASCII в Інтернеті. Це позначення можна часто зустріти в необов'язковому параметрі «charset» (кодування) в заголовку Content-Type (тип вмісту) деяких MIME-повідомлень, у еквівалентних «meta» елементах HTML документів, та в частині визначення кодування прологу деяких XML документів.
Для забезпечення зворотної сумісності, символи з набору 128 ASCII та 256 ISO-8859-1 (Latin 1) мають такі ж коди Unicode/UCS як і в попередніх стандартах. Таким чином, ASCII можна розглядати як 7-бітну схему кодування дуже малої підмножини Unicode/UCS, і навпаки, UTF-8 сумісний з ASCII для кодів менше 128, із чого випливає, що правильно закодований ASCII файл є водночас і правильним файлом в кодуванні UTF-8.