Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 501 177 сторінок, 136 444 книжок, творів, документів та інших текстів, 1898 авторів та авторок.

Календар

8 вересня

Міжнародний день грамотності

1851 — народився Максим Ковалевський, український правник, соціолог, історик, суспільний і політичний діяч
1894 — помер Герман фон Гельмгольц, німецький фізик, фізіолог і психолог
1896 — народився Олександр Соколовський, український письменник-романіст
1927 — помер Амвросій Ждаха, український художник, ілюстратор
1937 — розстріляний Михайло Авдієнко, український революціонер лівого спрямування
1942 — розстріляний Олексій Ган, російський художник, теоретик мистецтва
1950 — помер Іван Ремболович, український військовий діяч
1955 — помер Осип Меґас, український та канадський журналіст, дипломат, кореспондент, освітній і громадський діяч

Вибрана проза

Одинокий вломник на селі. (Львів, 1923) Трістан Бернар
… Арсен (до барона). Дякую вам… Ви чесний чоловік. Але і я умію бути вдячний, і дам вам за те добру раду. Не залишайте більш в касі паперів, які там находяться. Вони там не є в безпечному місці. Барон. Відкіля знаєте? Арсен. Не старайтеся всего розуміти… Від десяти хвилин діється тут багато такого, що і я сам не розумію, а однак, як бачите, не стараюся це збагнути… Даєте мені тисячу франків, це мені вповні вистарчає… (звернений до публіки). Це що мені тут трапилося, є дуже моральне. Наколиб я був поповнив лайдацтво, діставбим триста франків. Залишаюсь чесною людиною — правда мимо волі — і це мені приносить тисячу франків. Є це научка, котру тямити буду так довго, доки буде тревати… цей тисячуфранковий білет… (Іде в глибину сцени). Пращайте панство сердечно. У вашій ґардеробі подер загортку о цвях у стіні, але не жадаю жадного відшкодовання.

читати далі…

Вибрана поезія

Сильвестр Яричевський

Лїтературно-науковий вістник. Том XXXVI. Книжка X. (Львів, 1906)

БУРЛАКА.

Мандрує шляхами безхатний бурлака,
а думка у серцї усе та однака:
— Немає у мене нї хати, нї роду,
самий, як берізка в тяжкую негоду —
хоть з моста у воду!

Гукають на мене брати благородні,
що виду мойого зносити не годні;
хоч маю до люду признати ся право,
то й люд сей на мене глядить не ласкаво,
обходить лукаво…

На соснї усїла ворона тай краче:
— Чого-ж ти ридаєш, плаксивий юначе?
Та-ж прецїнь у тебе є роду так много,
не люду ти син, а суспільства цїлого,
сильний ти, небого! —

А голий бурлака підвів свої очи:
— Ай, правду говориш, ти чернї пророче!
Чи то-ж я маленька, слабенька дитина?
Знайде ся і рід мій і поле й хатина!…
Свитає вже днина!…